10 Міфів Креативності. 1 частина

Про креативність останнім часом не згадує хіба що лінивий. Але як і з багатьма іншими популярними темами в них нібито всі розуміються, а насправді не знають нічого. Так само як про політику і пандемію. Тому навколо теми виникає багато різних міфів.
Як спеціаліст з креативності та, якщо можна так висловитися, пропагандист креативності, я не можу залишатися осторонь і хочу розвіяти деякі найбільш розповсюджені міфи. 

Міф 1. Креативними народжуються або креативність – це дар від Бога

Це, мабуть, один з найбільш розповсюджених та давніх міфів про креативність. Його ще називають “Breed Myth”, або міф вродженості. 

Щодня тисячі людей кажуть: “Я від природи технар/гуманітарій/природничник, креативність – то не моє, для цього треба народитися творчим”.  До чого це призводить? Люди втрачають віру в себе, ставлять на собі якісь штампи “рутинності” та “ординарності”, а як наслідок – зупиняються за півкроку до дій. Таким способом людство втратило тисячі чи може мільйони нездійснених блискучих ідей. Можливо б ми жили зараз в зовсім іншому світі: з літаючими автомобілями у кожного в гаражі та відпустками десь на Енцеладі чи Марсі. Якби ж то люди вірили у свою креативність і давали собі дозвіл уявляти неможливе. 

Отже, креативними не народжуються, креативність розвивають. У будь-якому віці. Можна тренувати креативність в 3 роки, в 33 і в 93 роки. Ніколи не рано, ніколи не пізно. Що я можу вам 100% гарантувати, так це те, що креативність змінить ваше життя на краще.

Міф 2. Креативність – це лише для митців

Ще один вкрай розповсюджений міф про креативність. Більшість людей вважають, що бути креативним це лише справа митців: художників, музикантів, поетів, танцівників. Зараз додали до цього списку працівників так званих креативних індустрій. Але все одно, креативність сприймається як якась риса обраного кола людей, ніби це не для всіх.

Так, без креативності у творчих професіях не попрацюєш, але ж креатив є всюди. Він потрібен щоб побачити приховані можливості, створити щось нове, поєднати непоєднуване та винайти небачене. Креативність потрібна інженеру щоб розробити новий прилад, лікарю, щоб віднайти нове лікування, кухарю, щоб вигадати новий рецепт, вчителю, щоб пояснити складне доступно для розуміння. За великим рахунком, складно буде знайти таку роботу, в якій не потрібна креативність, особливо в майбутньому, коли всю не креативну роботу візьмуть на себе комп’ютери та роботи.

Висновок очевидний: креативність – це для всіх і кожного, вона потрібна всюди.  

Міф 3. Неможливо навчитися креативності

Цей міф безпосередньо пов’язаний з міфом про креативність як вроджений дар. Люди, які вірять, що креативними тільки народжуються, вірять і в те, що креативності неможливо навчитися. Я б назвала це найбільш небезпечним та згубним міфом. 

Креативність – це вміння, яке можна розвивати і якому можна навчитися. Я люблю порівнювати тренування креативності зі спортивними тренуваннями. Наприклад бігом, плаванням чи бодібілдингом. Ніхто з пелюшок не може пробігти марафон, проплисти 5 км чи підняти 100 кг. Такі вміння розвиваються тренуваннями – регулярними, цілеспрямованими та усвідомленими. Мозок потрібно тренувати так само як ноги і руки. І результат обов’язково буде. Після одного тренування ви навряд чи згенеруєте 100 геніальних ідей, але через місяць тренувань ви точно побачите, що стали креативнішим.

Не відкладайте на завтра, вже прямо сьогодні почніть тренувати свою креативність – 15 хвилин зарядки для м’язів креативу. 

Міф 4. Еврика-міф

Або ж міф про те, що креативні ідеї спалахують в голові як блискавка серед ясного неба і беруться нізвідки. Всі добре знають історію про те, як Архімед знайшов спосіб виміряти об’єм тієї самої золотої корони і відкрив основний закон гідростатики, нині відомий як закон Архімеда. Його “осяяло” зовсім випадково і він вигукнув: “Еврика! Еврика!”

Це так виглядає ніби воно сталося само собою. Так само як Менделєєву приснилася  його хімічна таблиця. Але насправді все відбувається трохи не так. Ось це осяяння – це вже результат роботи над ідеєю, а почався процес набагато раніше, коли Архімед годинами та днями ламав голову над складною задачею. На вирішення креативного завдання потрібен час, час для визрівання ідеї. Цей період називається – інкубація. Зазвичай під час інкубації творчий процес переходить у підсвідомість. Саме тому, ви можете займатися буденними справами (приймати ванну як Архімед) і раптом вас “осяє” ідея. 

Тож, як бачимо, це цілком звичний процес народження ідеї: 99% важкої праці і дрібка магії. Кожен може знайти свою “Еврику!”

Міф 5. Міф про Музу 

Або очікування натхнення для креативності. Скільки разів ви казали собі: “У мене немає натхнення, я почну це робити тоді, коли до мене прийде Муза.” Вам уже давно не 5 років, а ви досі вірите у казкове створіння, яке зійде з небес та принесе вам на тарілочці чарівний еліксир Натхнення. І ви одразу напишите роман сторіччя, винайдете вічний двигун та нарешті закінчите ту кляту статтю.

Мушу вас засмутити. Воно так не працює. Натхнення – це результат роботи, а не її початкова точка. Воно приходить тоді, коли ви працюєте і йдете до нього на зустріч. Просто почніть робити: пишіть і після 10 сторінок мук, 11-та сторінка наповниться духом Музи. Натхнення не приходить саме, його треба викликати. 

Але є і гарна новина. Ним можна керувати. Опануйте прийоми ефективної роботи, дисциплінуйте себе, навчайтеся новому і у вас не буде жодних проблем з пошуком натхнення. Креативність – це систематична діяльність, яку можна організовувати та стимулювати. Але як то кажуть: “під лежачий камінь вода не тече”. Тож, закочуємо рукави і до праці.

1 коментар

Коментарі закриті.