Креативний борщ

Люди дивні істоти. Їх постійно розриває між двох протилежностей: з одного боку хочеться щоб все було знайомим і звичним (стабільність), з другого боку — охоплює жага до нового та свіжого. Все життя ми балансуємо між цих двох крайнощів, а успіху досягаємо намацуючи золоту середину між ними. Це стосується всіх сфер нашого життя — і бізнесу, і особистих відносин. 

Написано не один десяток книжок з “унікальними” та “секретними” рецептами як знайти баланс та досягти успіху у всьому. І знаєте, що спільного у всіх цих порадах: ніхто точно не знає як це зробити, бо такої універсальної формули просто не існує.

Тут як з борщем: у кожної господині свій рецепт, і кожен смачний.

Більше того, двічі абсолютно однаковий борщ не зварить навіть одна й та сама господиня. 

Я тут нібито пишу про креативність, а ви слушно запитаєте до чого тут борщ? А все просто. Механізм, що лежить в основі приготування смачного борщу, успішного бізнесу чи проривної технології один і той самий. Це пошук балансу між новим та старим, між інновацією та звичкою. З цієї напруги народжується креативність, яка й створює той найсмачніший борщ та найприбутковіший стартап. 

Чому це так? Причина ховається у нашому мозку. Наш мозок потребує багато енергії для свої роботи. Займаючи лише близько 2% ваги нашого тіла, він споживає 20% всієї енергії організму. А ми ж всі добре пам’ятаємо, що природа — економна. Тому думання у нас оптимізується. Якщо ми бачимо щось нове, то нам необхідно багато енергії для обробки інформації: побудувати модель, класифікувати, виокремити ознаки, характерні особливості, порівняти з попереднім досвідом, зробити висновок про корисність чи безпечність, тощо. Стільки всього треба зробити. Отже ми адаптувалися і вдосконалили цей процес. Якщо ми зустрічаємося з чимось уже не вперше, або бачили щось вже подібне, то ми економимо ресурси мозку і просто відзначаємо особливості у порівнянні з попереднім досвідом. Мовою нейробіології це називається пригнічення повторення. Коли мозок до чогось звикає, то кожна наступна реакція на це буде все слабкішою. Відповідно активність мозку буде меншою і витрати енергії знизяться. Чиста економія!

Але є одне але. Така передбачуваність породжує байдужість та веде до згасання уваги. І це проблема. Бо з другого боку, нашому мозку необхідні постійні зміни навколо, йому потрібна “свіжа” картинка. Без неї не вмикається радість. Нейромедіатори, що відповідають за винагороду (читай “радість”) прив’язані до міри новизни: нове викликає реакцію, а з часом, коли звикаєш, то вже не так радісно. Третя миска борщу вже не така смачна як перша, і новий гаджет через місяць вже не так радує як у перший день.

Але ми ж всі хочемо бути щасливими. То що ж робити? Ніякої магії, ніяких таємних істин від гуру. Ось він секретний рецепт.
Шукати баланс між старим і новим.

Ми хочемо передбачуваності, але чекаємо сюрпризів від чорних лебедів, що залітають в наш впорядкований і правильний світ. Ми хочемо нову машину, але щоб колеса були такі ж як в старій. Новий телефон має бути кращим за попередній, але не революційно новим — кнопочки залиште на старому місці, мені так зручно, але додайте ще нову чи приберіть он ту, за яку я ненароком чіпляюся в кишені. І камеру додайте ще одну, щоб комашок на квіточках знімати. І буде чудово!

Саме оте інтуїтивне відчуття балансу веде до успіху в справах. Зробити абсолютно нове далеко не гарантія досягнення висот та визнання. А ось вміти зробити щось краще ніж старе, краще ніж у інших — це вже заявка на успіх. Скільки геніальних винаходів десятиріччями лежали в архівах патентних бюро та западали пилом у майстернях та лабораторіях просто тому, що вони були занадто нові, занадто інші й не схожі ні на що попереднє. Настільки нові, що лякали. Тож потрібен був час для того щоб дійти до них через проміжні ланки. Трошки старого, трошки нового і за кілька ітерацій нове вже не таке моторошне.

Що у цій всій історії є обнадійливим, так це те, що цьому балансу можна навчитися. Не святі ліплять горщики. І смачний борщ вариться не з першого разу. Головне — це працювати над собою та розвивати свою креативність.