Креативні півкулі

left-right

Широко відомий міф про поділ мислення на правопівкульне – творче і лівопівкульне – логічне. Це не відповідає дійсності. Функціональний розподіл зон мозку дійсно існує, але все влаштовано значно складніше. Тож застосовувати вирази на зразок “думай правою півкулею, видай креатив” – є невіглаством. 

Натомість явище різних типів мислення дійсно має місце. Просто не можна його прив’язувати до якоїсь конкретної ділянки мозку. Бо процес мислення охоплює весь мозок, а особливо, коли ми думаємо над складними питаннями. Ось як про це пише відомий нейрофізіолог Джефрі Андерсон:

“Без сумніву, деякі люди віддають перевагу суто логічним міркуванням, в той час як інші довіряють інтуїції і розмірковують образно. Однак це не має ніякого відношення до того, як різняться між собою функції лівої та правої півкуль головного мозку”.

Давайте трохи детальніше розберемося які саме особливості роботи мозку при різних типах мислення. Логічний або аналітичний тип мислення характеризується покроковим аналізом проблеми, вони систематично складають плани і розбирають проблему на гвинтики у пошуках рішення. Натомість люди з креативним, інсайтним типом мислення нібито нізвідки дістають готове рішення, перед тим навмання генеруючи купу ідей та ніби відхиляючись від основної проблеми. 

Часто вони заздрять один одному, бо аналітикам бракує такого вміння бачити проблему з іншого ракурсу, а інсайтникам хочеться системності та скрупульозності аналітиків. Проте, можу втішити обох: в реальності людей, які застосовують лише один тип мислення практично не існує (не беремо до уваги психічні відхилення). Тож ми всі користуємося обома видами. Хоча є певна схильність частіше застосувати один, домінуючий тип і рідше інший, який виступає допоміжним або резервним, якщо перший не дає результату.

Однак, історично так склалося, що аналітичне мислення більш культивоване системою освіти, отже й вміють ним користуватися більше людей. Натомість інсайтне мислення часто застосовують спалахами (вибачте за каламбур), бо не знають як воно працює і як його опанувати. Але все це справа освіти та розвитку власних умінь. Просто треба тренуватися. 

Але чи є насправді  різниця між мозком аналітика та креативника? То що з тими півкулями?

Звичайно знайшлися науковці, які все виміряли і перевірили. Досліджень досить багато, але тут я згадаю про одне, більш свіже, 2008 року доктора філософських наук, професора психології Джона Куніоса. Суть дослідження така: записували ЕЕГ (електроенцефалографія) людей з різними типами домінуючого мислення (аналітичного чи інсайтного) у різних станах і порівнювали її – спочатку в стані спокою, а потім під час розв’язання завдань (анаграми). Мета вимірювання була дізнатися, чи суттєво відрізняється діяльність мозку різних мислителів.

Результати були приголомшливі.

  • Креативні люди зазвичай мають розосереджену увагу. Саме тому їм можуть заважати сфокусуватися відволікаючі фактори (звуки на вулиці, бесіда за сусіднім столиком). Проте вони вміють фокусуватися, навіть краще ніж інші, але роблять це на короткий проміжок часу. Їм просто не властивий такий стан, він потребує занадто багато енергії. Натомість природним для них є відкритість до зовнішнього світу. На мапі сканування мозку це проявлялося як підвищена активність зорових зон мозку (потилична частина), навіть у стані спокою. У аналітиків такої картини не спостерігалося. В перекладі з наукової мови на людську це означає, що сприйняття таких людей залишається постійно відкритим і вони збирають велику кількість шматків інформації, кожен з яких стимулює появу інсайту. В стані спокою вони накопичують знання про світ (широкий фокус назовні), а під час розв’язання проблеми спрямовують увагу всередину і знаходять там осяйне рішення.  
  • З приводу півкуль. Є тенденція, що в стані спокою інсайтні люди мають більшу активність у правій півкулі. Це підтверджує, що у інсайтних людей менш зв’язні асоціації, порівняно з логічним мисленням аналітиків.
  • Ще один цікавий висновок. У аналітиків наявний сильний зв’язок у мозку в напрямку “спереду-назад”, тобто від лобових ділянок до потиличних. У інсайтних він значно слабший. Це говорить про так званий “когнітивний контроль”, який стежить за мисленням і змушує зосереджуватись лише на домінантних можливостях, відкидаючи всі інше. Тобто звужувати фокус уваги, обмежувати варіанти. Джерелом цього контролю якраз і є лобова частка мозку. 

Результати дослідження дають підстави для висновку, що схильність до інсайтів – відносно стабільна риса. Вона сильно залежить від генотипу та структури мозку. 

Але вона не є заручницею генів. Так само важливим є вплив оточення і зовнішнього середовища, а також ваш попередній досвід. Приміром брак сну, стрес, хвороба чи звичайна втома можуть погіршувати ваше інсайтне мислення і ви перемикаєтеся на аналітичне, яке загалом вам менш властиве. Так само ви можете створювати умови для культивування саме інсайтного мислення: регулярні вправи, здорове харчування, контроль настрою допоможуть в цьому. Як казали древні греки: у здорову тілі, здоровий дух. А я додам, і креативний розум.